Асертивність як складова конфліктологічної культури майбутніх фахівців технічних спеціальностей
DOI:
https://doi.org/10.31649/2524-1079-2019-4-1-066-071Ключові слова:
асертивнісь, конфліктологічна культура, тренінг, конфлікт, культура, агресія, толерантність, ідентифікаціяАнотація
В статті розглядаються питання формування асертивності у студентів закладів вищої технічної освіти як важливої складової конфліктологічної культури. Аналізується сутність понять «конфліктологічна культура інженера» та «асертивність». Автор наводить власне визначення «конфліктологічної культури особистості» як такої, що об’єднує знання (вчення) про конфлікт та культуру, спрямовує на вміння їх практичного застосування, а також відомості про прогнозування, запобігання, профілактику та актуалізацію вирішення конфліктів в різних життєвих ситуаціях, вміння адаптуватися в конфліктогенному середовищі базуючись на культурно-суспільному досвіді. Конфліктологічна культура майбутніх фахівців технічних спеціальностей розглядається як складова професійно важливих якостей фахової компетентності, набутої в процесі навчання у ЗВТО.
Відзначається, що під час формування конфліктологічної культури у студентів ЗВТО поєднані культурні, психологічні, соціальні, гуманістичні, когнітивні компоненти, які мають розкриватися та засвоюватися студентом (при вивченні як гуманітарних, так і технічних дисциплін) за допомогою інноваційних методів навчання. Засвоєння цих компонентів має відбуватися одночасно, що і є основою формування конфліктологічної культури. До важливої складової конфліктологічної культури відносять засвоєння навичок асертивності у студентів-магістрів.
Описується методологічний підхід до розробки тренінгів з асертивності та наводяться приклади методик, які автор використовує у своїй роботі під час тренінгів.
Посилання
Bolharina, V. (2003). Kulturolohichnyi pidkhid yak imperatyv upravlinnia shkoloiu. Osvita i upravlinnia, t. 6, № 3, 29–34.
Kapponi, V., & Novak, T. (1995). Kak delat' vse po-svoemu, ili assertivnost v zhizn. Sankt-Peterburg: [b. i.].
Kapponi, V., & Novak, T. (1998). Sam sebe psiholog. Sankt-Peterburg: Piter.
Kinan, K. (2006). Uverennost v sebe. Moskva: Izd. EKSMO.
Lemak, M. V., & Petryshche, V. Yu. (Uklad.). (2012). Psykholohu dlia roboty. Diahnostychni metodyky: zbirnyk. Uzhhorod: Vydavnytstvo Oleksandry Harkushi.
Solter, E. (2000). Uslovno-reflektornaya terapiya. Sankt-Peterburg: Rech.
Swimmer, G. I., & Ramanaiah, N. V. (1985). Convergent and discriminant validity of selected assertiveness measures. Journal of Personality and Social Psychology, vol. 49, 243–249.
Temruk, O. V. (2013). Sotsialna psykholohiia: praktykum. Kyiv: Karavela
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 433